Як же ставиться християнська мораль до статевих відносин, і що називають християни доброчинністю цнотливості? Християнське правило цнотливості не слід плутати із загальними правилами пристойності, хоча одне доповнює інше. Ці правила встановлюють, до якої міри допустимо оголювати людське тіло, яких тем бажано торкатися, які вислови вживати і т.д. згідно зі звичаями соціального кола. Таким чином, коли норми цнотливості є одними і тими ж для всіх християн у всі часи, то правила пристойності час від часу змінюються. Дівчина з Тихоокеанських островів, яка ледь – ледь прикрита одягом, і вікторіанська леді, одягнута в довге плаття, що закриває її тіло до самого підборіддя, обидві в однаковій мірі можуть бути скромними та благопристойними, згідно стандартів суспільства, де вони живуть. І обидві, незалежно від одягу, який носять, можуть бути однаково цнотливими, або навпаки. Коли ж люди порушують прийняті в їх суспільстві правила пристойності, щоб розпалити в собі пристрасть, вони чинять злочин проти моралі. І часто буває так, що вони порушують ці правила навмисне з метою спокушувати інших, тим самим виказуючи свою аморальність. Адже тільки недобра людина отримує задоволення, вводячи інших в спокусу сексуальної розпусти.
Однак, в силу сьогоднішніх життєвих обставин, з’являється певна несподіваність, а саме: люди різного віку визнають різні стандарти пристойності. Від цього виникають непорозуміння. Я думаю, що, поки вони мають місце в суспільстві, старшим людям чи людям із застарілими поглядами належить бути дуже обережними, перш ніж засуджувати молодь. Старші не повинні робити передчасні висновки, що ці молоді люди є неодмінно зіпсовані, тільки тому, що вони не ведуть себе пристойно, згідно старих стандартів. А молодим людям, зі свого боку, не слід називати старших ханжами через те, що вони не в силах погодитися з новими стандартами.
Цнотливість – це доброчесність, суворість у моральних відносинах, які визначають поведінку людини. Ця доброчесність є не менш авторитетною, а аніж інші християнські чесноти. Але її авторитет падає через нерозуміння цієї важливої якості християнина. В цьому питанні зовсім немає винятків. Християнське правило наголошує: „Або одружуйся і бери абсолютну вірність своїй дружині чи своєму чоловікові, або ж дотримуйся певної стриманості в статевих відносинах”. Напрошується такий висновок: чи то неправдиве християнство, чи то зі статевими інстинктами щось не гаразд; або те, або інше. І, звичайно, будучи християнином, я вважаю, що не все гаразд зі статевими інстинктами, оскільки вони надмірно можуть виходити за межі своїх біологічних функцій. Біологічна мета сексуальних взаємин – це народження дитини, подібно до того, як біологічна мета споживання їжі – це утримання нашого організму. Людина може їсти багато й коли захоче, але все таки не катастрофічно багато. Але якщо молода людина дасть волю своєму статевому інстинктові (апетитові), і якщо, в результаті кожного статевого акту, буде народжуватись дитина, то протягом десяти років ця молода людина зможе своїми нащадками заселити невелике місто. Чи може ви здогадались, для чого в такому разі потрібна цнотливість?
Бог створив людей такими, аби вони могли розмножуватись й продовжувати свій рід. Для цього Він наділив їх статевою пристрастю. Юнаки й дівчата, досягаючи зрілого віку, починають відчувати її в собі. Проблема недостатнього виховання в питаннях цнотливості змушує їх цікавитись усілякими порнографічними знімками, відеофільмами й іншими джерелами подібної інформації. І ось, на превеликий жаль, трапляється багато таких випадків, коли юнаки та дівчата, запалившись пристрастю, або з цікавості, вступають в статеві відносини і, тим самим, здійснюють аморальні вчинки, які призводять до важких наслідків у їхньому житті. Хоча протизаплідні засоби різко зменшили ризик, пов’язаний із статевими надлишками, але тим самим вони тільки збільшили кількість подібних проявів людської аморальності. Чому ми тепер це все переживаємо? Та тому, що ще на самому початку люди почали обминати увагою питання цнотливості. І воно, вийшовши з – під контролю, перетворилось в страхітливу суміш. Сучасні люди кажуть: „В статевих відносинах немає нічого сороміцького”. Якщо вони мають на увазі, що немає нічого протиприродного в тому, що таким чином народжується людство, то вони мають рацію. Але я вважаю, що сьогоднішнє становище у сексуальній сфері є дуже й дуже ненормальне, оскільки в багатьох випадках воно відбувається на незаконній основі.
Чому в теперішній час молодим людям особливо важко бути цнотливими? Наша спотворена природа, біси, котрі спокушують нас, і вся сучасна пропаганда пожадливості, об’єднавшись, нав’язують нам погляд, що бажання, яким ми противимося, є такі природні, розумні й спрямовані на укріплення нашого здоров’я, що заперечення цього видається свого роду ненормальним. Реклама за рекламою, фільм за фільмом, роман за романом поєднують схильність до статевих відносин з добрим здоров’ям, відкритим і веселим характером. Подібні висловлювання не є правдивими. Навпаки, щоб досягти щастя навіть у цьому земному житті, необхідно бути якомога стриманішим.
Бог знає про наше становище. І коли Він буде судити нас, то візьме до уваги всі труднощі, які нам доводилось пережити. Важливо тільки, щоб у нас було щире й наполегливе бажання подолати їх. Тоді ті, котрі дійсно шукають допомоги, отримають її.
Автор однієї книги писав про себе, що, коли він був молодим, то постійно молився, аби Бог наділив його цнотливістю. І тільки через багато років після того він збагнув, що в той час, як його губи шепотіли: „О Господи, зроби мене цнотливим”, його серце таємно просило: „Тільки, будь – ласка, не роби цього тепер”. Тож вчіться контролювати свою природу тіла і душі.
Той, хто серйозно намагається берегти свою цілісність, або бути цнотливим, може найкраще пізнати самого себе, ніж той, хто бажає спробувати „забороненого плоду” з метою проявити свої здібності в сфері сексу. Статистика сьогодні говорить жахливі цифри: майже 80% молодих хлопців та дівчат втратили свою цілісність через дошлюбні сексуальні відносини. Причиною цього переступу, як твердять вони, є порнографічні фільми, подібного роду газети й журнали, а також майже повна відсутність правильної науки щодо цього питання. Про яку міцну сім’ю може йти мова, коли найперший скарб любові продається за „щавельну юшку”.
Коли перші люди в Едемі згрішили і втратили свою праведність, Бог продумав план спасіння. Він бажав мати добрі взаємини з людьми. І єдиний шлях до цього був через встановлення ЗАВІТУ, який супроводжувався жертвою через полиття крові. До часів Христа це була жертва крові ягняти, але це було не досконало в очах Божих, і Він вирішив втілити інший план. Його Син Ісус Христос пішов на Голгофську жертву і пролляв Свою кров за гріхи всього людства, встановивши Новий Завіт – досконалий ЗАВІТ. Без пролиття Його крові не було б Нового Завіту. Тут бачимо важливу істину щодо сімейного щастя. Шлюб – це також втілення ЗАВІТУ між чоловіком і жінкою. Завіту, який скріплює сім’ю на все життя, і вона стає одним тілом. І цей сімейний ЗАВІТ також повинен супроводжуватися политтям крові в час сексуальних відносин чоловіка і жінки. Кров у цьому випадку свідчить про вірність, цілісність жінки, яка йде на жертву, віддаючи себе цілком своєму чоловікові з честю зробити її вірною жінкою. Якщо дівчина стає вірною жінкою в час розриву дівочої пліви, то хлопець в той час стає вірним чоловіком тоді, коли він по совісті удостоїть себе прийняти цей дівочий подарунок за свою вірність і цілісність. Ось чому так важливо зберегти молодим людям для щасливого сімейного життя свою вірність, цілісність, що характеризує у найвищій формі ЦНОТЛИВІСТЬ. Закінчуючи, хочу пригадати слова однієї молодої дівчини, яку її подруги спокушували піти на „панель”. Але вона їм відверто відповіла: „ Такою, як ви, я можу стати в будь – який час, але такою, як я, ви вже не станете ніколи”. Це була наймудріша відповідь, яка сьогодні не втратила своєї сили. Дорогі юнаки та дівчата, будьте цнотливими; адже від цього залежить ваше щасливе сімейне життя.
Автор: Володимир Андрощук
Сайт: http://heavens.com.ua/
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо Вам большое за прекрассную статью и ободрение! Божьих благословений!!! Комментарий автора: Спасибо! Желаю Вам мира и добра!
Михаил
2009-07-10 08:53:34
І дійсно так!
Так чудно і дивно!
Деколи людям скажеш, і вони так дивно і чудно все розуміють, бо коли вони так чудно і дивно розуміють, то що не скажеш їм, то все є так дивно і чудно і дійсно так! Комментарий автора: Як гарно і дивно і чудно!
татьяна
2010-10-07 16:53:05
очень полезная статья Комментарий автора: Спасибо за Ваш отзыв.
Архимандрит Даниил (Сарычев) - Девятова Светлана 8 сентября 2006 года в 22 часа 45 минут мирно отошел ко Господу старец Даниил, старейший насельник московского Донского монастыря архимандрит Даниил (Сарычев).
В конце апреля 2006 года мне посчастливилось встретиться с архимандритом Даниилом. (К старцу Даниилу уже почти никого не пускали, после болезни он был очень слаб.) К весне 2006 года книга о православных старцах уже была сдана в московское издательство «Артос-Медиа», мы приступили к работе над второй частью о православных старицах. Рассказывая о схимонахине Любови, мы планировали упомянуть и о том, что блаженная старица Любовь в 1995 году встречалась с архимандритом Даниилом, хотелось немного рассказать и самом старце Данииле. Отцу Дмитрию Шпанько удалось договориться о встрече, но в самый последний момент встречу отменили, но дозвониться до меня и сообщить об этом не смогли, поэтому 30 апреля я приехала в монастырь (заранее), но в назначенный час никого не встретила. Я долго молилась у раки Святителя Тихона, и уверена, что именно по молитвам святого, спустя 2 часа попала в келью старца Даниила, где, по милости Божией, удостоилась получить благословение великого старца, и разделить праздничную трапезу с ним и его духовными чадами.
Нужно признаться, что за три дня до этого, во время обострения язвенной болезни, я не могла вообще принимать пишу, укрепляла себя лишь святой водой, просфорой, да монастырскими сухариками. Старец Даниил благословил есть вместе со всеми, по послушанию съела всё и исцелилась. (В тот день вечером я ждала очередного приступа боли, но всё прошло, на утро я могла уже кушать всё спокойно.) Слава Богу, за всё!
Вечером 21 сентября 2006 года, когда очерк о старце Данииле был в основном готов, внезапно наступило полное изнеможение - долго молилась лёжа, когда силы начали возвращаться, встала, подошла к шкафу с иконами и ощутила благоухание. Благоухала в правом нижнем углу бумажная икона Донской Божией Матери, купленная примерно в конце1991- начале 1992 года в Донском монастыре. (На обратной стороне иконы было написано –«400 лет основания Свято-Донского Ставропигиального монастыря (1591-1991г.г.)». Эта бумажная икона и Курская-Коренная икона Божией Матери «Знамение» (которую мне удалось в своё время приложить к чудотворной иконе), чудом уцелели во время пожара в 1995 году, когда от зажжённой свечи сгорели у меня дома на полке даже иконы приклеенные к деревянной основе. Взглянув на обратную сторону иконы, я вспомнила, как пятнадцать лет назад впервые пришла в Донской монастырь и подошла, как и все верующие, находящиеся около храма, к старцу Даниилу, который только что вышел из храма (в это время многие верующие устремились к нему и стали просить благословения). Благодарю Господа, что удостоилась встретиться со старцем Данилом вновь весной 2006 года.
